Джон Вейн

Маріон Роберт Моррісон народився 26 травня 1907 року в Вінтерсеті, Айова. Батьки пізніше змінили йому ім’я на Маріон Майкл, щоб назвати Робертом наступного сина. Він був сином аптекаря, який збанкрутував під час кризи 1920-х. Навчаючись у Південно-Каліфорнійському університеті за футбольну стипендію, Моррісон підробляв у павільйонах «Фокс» і здружився з Джоном Фордом, що згодом зробив його зіркою. З 1928 року він знімався в невеликих ролях під псевдонімом Дюк Моррісон, де «Дюк» означає «герцог»; це прізвисько згодом стало таким самим відомим, як ім’я Джон Вейн.

1930 року режисер Рауль Волш довіряє йому першу головну роль у вестерні «Велика стежка». Саме Волш підбирає йому артистичний псевдонім Джон Вейн. Після цієї ролі високий молодик (190 сантиметрів зросту) приємної зовнішності протягом 30-х років з'являється у 80 вестернах. З точки зору сьогодення, це дуже часто нічого не варті стрічки, у яких Вейн гарцює на коні чи виспівує любовні балади під бренькіт гітари. Як актор, він відбувся лише 1939 року після ролі Рінґо Кіда у класичному вестерні Джона Форда «Диліжанс».

По тому Вейн з'являється у наступних фільмах Форда (загалом у 18-ти), популярність актора набуває нечуваних розмірів. Будь-який фільм за його участю гарантує касові прибутки. Актор стає символом Америки. У деяких із цих фільмів Вейн навіть демонструє непогане акторство. Зокрема за роль у стрічці «Справжня мужність» (1969) актор отримує свого єдиного у житті «Оскара». До найкращих фільмів у доробку актора можна віднести воєнну драму «Довга дорога додому» (1939), цілу низку класичних вестернів кінця 1940-х років («Ріо Гранде», «Форт Апачі», «Червона ріка», «Вона одягла червону стрічку»).

Окрім Форда, Вейн співпрацював із двома іншими геніальними постановниками вестернів, режисерами Говардом Гоуксом (5 фільмів) та Генрі Гетевеєм (7 фільмів). Актор отримав «Оскара» саме за роль у фільмі останнього.

Він є режисером двох фільмів: історичний вестерн «Форт Аламо» та «Зелені берети», який показує участь армії США на боці антикомуністичних сил Сайгону проти в'єтконговців Ханою. Стрічка 1968 року з бюджетом 7 млн $ була високо оцінена ветеранами за реалістичність, але викликала критику в лівацьких колах. Пізніше Олівер Стоун зняв на аналогічну тему «Взвод» (1986) з тим самим бюджетом, але його фільм виглядає політичною карикатурою, тоді як стрічка Вейна зберегла реалістичність і актуальність.

У 1960-х роках, коли класичний вестерн почав втрачати свою популярність, здоров'я Джона Вейна похитнулося. Він любив добряче випити, випалював щодня по 3-4 пачки сигарет, але головною причиною хвороби було інше. 1956 року актор знімався в ролі Чингісхана у фільмі режисера Діка Пауелла «Завойовник». Зйомки відбувалися у штаті Юта, поблизу атомного полігону. Знімальна група зазнала радіоактивного опромінення і майже половина її членів пізніше померла від раку, зокрема й виконавиця головної жіночої ролі Сьюзен Гейворд.

1963 року у Джона Вейна виявили рак легень, він пройшов кілька операцій і 5 років боровся з хворобою, після чого рак зник. Через 10 років діагностували рак шлунку, який став причиною його смерті. Вейн продовжував зніматися до останніх днів і помер у Лос‑Анджелесі 11 червня 1979 року.